Алгоритм дій у разі виявлення ознак чи фактів насильства, у тому числі булінгу щодо дітей
ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА
Нормативна база:
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»
Домашнього насильста можна уникнути, якщо жертва не буде мовчати!
У випадках домашнього насильства потрібно звертатися:
— до Національної поліції за номером 102 та повідомити про факт насильства;
— на Урядовий контактний центр 15-47, де цілодобово надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства та психологічної допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям;
— до безкоштовного номеру системи безоплатної правової допомоги 0 800-213-103;
— до національної «гарячої лінії» з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації 0-800-500-335 або 116-123 (короткий номер з мобільного).
ПОНЯТТЯ «НАСИЛЬСТВО»
Насильство – умисний фізичний чи психологічний вплив однієї особи на іншу, проти її волі, що спричиняє цій особі фізичну, моральну, майнову шкоду, або містить у собі загрозу заподіяння зазначеної шкоди зі злочинною метою. Такий вплив на особу здійснюється вчиненням певних умисних діянь. Особа, яка вчиняє насильницькі діяння, усвідомлює їх характер, передбачає наслідки цих діянь і бажає або свідомо допускає їх настання.
Насильство над дітьми– це фізичне, психологічне, сексуальне насильство або відсутність виховання та піклування про дітей батьками, особами-опікунами чи сторонніми людьми, які доглядають за дітьми. Насильство над дітьми може містити будь-яку дію насильницького характеру, нехтування, зловживання або нездатність, небажання чи невміння виховувати й опікуватися дітьми від батьків чи інших осіб, що призводить до фактичної або потенційної шкоди дитині. Може спостерігатися в сім’ї, у місці проживання дитини, на вулиці або в організаціях, школах чи громадах, з якими дитина взаємодіє.
Домашнє насилля — це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь
Жорстоке поводження з дитиною – це будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини.
ВИДИ НАСИЛЬСТВА
Фізичне насильство – це…
- нанесення тілесних ушкоджень, які завдають болю, призводять до порушень психічного та фізичного здоров’я, чи навіть смерті;
- штовхання і смикання;
- щипки, удари, стусани, побиття;
- знущання, викручування рук;
- жбурляння предметів.
Психологічне насильство – це…
- ігнорування почуттів і потреб;
- використання ненормативної лексики, залякування;
- погрози, крик;
- безпідставні покарання;
- контролювання доступу до однолітків;
- погрози завдати шкоди близькій людині;
- нанесення шкоди домашній тварині;
- навіювання почуття провини і страху;
- брехня, звинувачення, приниження, прізвиська;
- висміювання недоліків дитини, особливостей сім’ї, сімейних подій;
- насміханні над виглядом, видом діяльності, поведінкою дітей, які вирізняються серед однолітків.
Економічне насильство – це…
- зумисне позбавлення людини права на житло, їжу, одяг, кошти та інше майно;
- створення економічної залежності;
- забирання грошей;
- маніпулювання їжею, одягом;
- свідоме руйнування майна;
- вимагання, крадіжка.
Ознаки фізичної занедбаності (незадоволення основних фізичних потреб дитини в їжі, одязі, гігієні, житлі):
- брудний та пошкоджений одяг, невідповідний до сезону;
- безсоння;
- недотримання гігієнічних норм;
- медичні проблеми, які не піддаються лікуванню;
- ховання або крадіжка їжі;
- відсутність або низький рівень соціальних навичок;
- бездоглядність;
- медичні проблеми, які не піддаються лікуванню;
- нездатність до навчання, невідповідність розумових здібностей віковим нормам.
Сексуальне насильство — це…
- небажані сексуальні дотики;
- домагання, згвалтування;
- неприродні сексуальні дії;
- примус до проституції.
Хто може стати жертвою насилля:
- подружжя;
- колишнє подружжя;
- наречені;
- мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя);
- особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей);
- батьки (мати, батько) і дитина (діти);
- вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка);
- рідні брати і сестри;
- інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);
- діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими;
- опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням;
- прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя.
Причини, що призводять до домашнього насильства:
- соціальні (напруження, конфлікти, насильство в суспільстві; пропагування в засобах масової інформації насильства як моделі поведінки);
- економічні (матеріальні нестатки; відсутність гідних умов життя та одночасно – відсутність умов для працевлаштування і заробітку грошей; економічна залежність; безробіття);
- психологічні (стереотипи поведінки);
- педагогічні (відсутність культури поведінки – правової, моральної, громадянської, естетичної, економічної, трудової);
- соціально-педагогічні (відсутність усвідомленого батьківства, сімейних цінностей у суспільстві, позитивної моделі сімейного життя на засадах ґендерної рівності, сімейного виховання на основі прав дитини);
- правові (ставлення до насильства як до внутрішньосімейної проблеми, а не як до негативного суспільного явища, до членів сім’ї – як до власності; недостатня правова свідомість);
- політичні (схильність до ґендерних стереотипів; недостатній пріоритет проблем сім’ї та ґендерної рівності; увага до материнства й дитинства, а не до сім’ї загалом; брак уваги до батьківства, чоловіків);
- соціально-медичні (відсутність репродуктивної культури у населення, відповідального батьківства, системи сімейних лікарів; алкоголізм, наркоманія, агресія тощо);
- фізіологічні та медичні (порушення гормонального фону, обміну речовин, швидкості реакцій; прийом збуджувальних лікарських препаратів; хвороби нервової системи тощо).
Причини жорстокого поводження з дітьми в сім’ї:
- особистісні якості батьків (агресивність, авторитарність);
- відсутність у батьків позитивного прикладу поводження з дітьми;
- фізичні чи психічні вади батьків (розумова відсталість, психічні захворювання тощо);
- невміння виховувати дітей, незнання своїх прав та обов’язків щодо дітей, відсутність почуття відповідальності за них, незнання прав та потреб дітей;
- невміння долати сімейні та життєві кризи, відсутність самореалізації;
- недостатня соціалізація батьків;
- нерозуміння цінності дитини тощо.
Причини жорстокого поводження батьків з дітьми:
- нерозуміння батьками своєрідності особистісного розвитку дитини;
- неприйняття дорослими дитячої індивідуальності;
- невідповідність вимог і очікувань батьків можливостям і потребам дітей;
- невідповідність виховання в різні вікові періоди;
- непослідовність у взаєминах дорослих і дітей;
- неузгодженість змісту, цілей і засобів виховання між батьками.
Причини жорстокого поводження з дітьми в дитячих установах, школах з боку учителів:
- невміння вчителів будувати демократичні стосунки з дітьми, ефективно спілкуватися,
- вирішувати конфлікти конструктивним шляхом;
- низький рівень професійної етики;
- звичка до команд, які полегшують реалізацію професійних завдань в найкоротший час, але посилюють авторитарність педагогів, ігнорування прав і потреб окремої дитини;
- звичка до позиції «учитель(-ка)-дитина» (суб’єкт-об’єктних стосунків) і зловживання цією
- позицією;
- професійне «вигоряння» педагогів тощо;
з боку учасників освітнього процесу:
- боротьба за лідерство;
- зіткнення різних субкультур, цінностей, поглядів і невміння толерантно ставитись до них;
- агресивність та віктимність;
- наявність у дитини психічних чи фізичних вад;
- заздрість;
- відсутність предметного дозвілля тощо