![]() |
![]() |
Олена Василівна Міцай практичний психолог |
Олена Миколаївна Ошевська соціальний педагог |
Соціально-психологічна служба є структурним підрозділом закладу освіти, який здійснює організаційні, координуючі та навчально-методичні функції в галузі практичної психології та соціальної педагогіки серед учнівського контингенту.
Головною метою діяльності служби є надання доступних і якісних послуг у сфері практичної психології, спрямованих на збереження і укріплення психологічного здоров’я всіх учасників освітнього процесу; участь у забезпеченні адаптивного й комфортного освітнього простору для учнівської молоді, здійснення психолого-педагогічної підтримки становлення й розвитку особистості здобувача освіти.
Основними видами діяльності соціально-психологічної служби є:
- психологічне консультування;
- робота з учнями групи ризику;
- психодіагностика;
- психопрофілактика;
- психокорекція;
- психологічна просвіта.
Конфіденційність та професіоналізм гарантуємо!
Послуги, що надаються службою, здійснюються на безоплатній основі.
Поради психолога батькам першокласників.
- Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками й дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильні життєві позиції.
- Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина відчувала, що це вам цікаво.
- Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки так її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.
- Намагайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа взаєморозуміння.
- Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Самі вірте в те, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, посмішкою, ласкою і ніжністю.
- Залучайте дитину до економічних питань у родині. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).
- Не лайте, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття і думку дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».
- Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди доцільні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.
Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення
до вас тепер і в майбутньому.
Основи взаємодії вчителів та батьків
Успішність освітнього процесу залежить від того, як складаються стосунки між педагогами, учнями й батьками. Батьки й педагоги — вихователі одних і тих же дітей, і результат виховання може бути успішним тоді, коли вчителі та батьки стануть однодумцями. У сучасних умовах процес взаємодії сім’ї і школи спрямований на активне включення батьків у освітній процес, співпрацю з дітьми та педагогами.
Основи взаємодії педагогів з батьками сформульовані В. Сухомлинським: «Якомога менше викликів до школи батьків для моральних нотацій дітям, для лякання дітей батьківською «сильною рукою», для попередження про небезпеку, «якщо й далі так буде продовжуватись», — і якомога більше такого спілкування дітей з батьками, що приносить радість матерям і батькам. Усе, що в дитини в голові, душі, у зошиті, щоденнику, — усе це ми повинні розглядати з погляду взаємин дітей і батьків, і зовсім неприпустимо, щоб дитина приносила матері та батьку одні засмучення …»
ОСНОВНІ ЕТАПИ РОБОТИ ШКОЛИ З БАТЬКАМИ
- Робота з батьками учнів початкової школи.
- Робота з батьками учнів 5-х класів (адаптація переходу в основну школу).
- Робота з батьками учнів основної школи (6-9-і класи).
- Робота з батьками учнів старших і випускних класів.
До основних функцій належать: інформаційна; виховально-розвивальна; формуюча; охоронно-оздоровча; контролююча; побутова.
Завдання взаємодії:
формування активної педагогічної позиції батьків;
озброєння батьків педагогічними знаннями й уміннями;
активна участь батьків у вихованні дітей.
ОСНОВНІ НАПРЯМИ СПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ:
- Підтримка фізичного здоров’я учнів.
- Спілкування й формування особистісних орієнтацій учнів: інтерес до життя, інтерес до людини, інтерес до культури, що сприяють розумінню загальнолюдських цінностей.
- Пізнавальна сфера життя учнів (робота з учителями-предметниками) з урахуванням індивідуальних особливостей учнів. Захист не учня, а людини в ньому. Підхід до кожної дитини «з оптимістичної позиції» (А. Макаренко).
- Робота з родиною — вплив на виховний потенціал родини; об’єктом уваги є не сама родина, а сімейне виховання.
Тут необхідно:
вивчення сімейної атмосфери, що оточує учня, його стосунків із членами родини;
психолого-педагогічна освіта батьків через систему батьківських зборів, консультацій, бесід;
організація спільного проведення вільного часу дітей і батьків;
захист інтересів і прав дитини в так званих важких родинах.
Таким чином, школою реалізуються функції батьківської освіти (відомості про виховну концепцію школи, педагогічну позицію класного керівника, про методику виховання, про цілі й задачі особистісного розвитку школярів на даний період, про хід духовного розвитку дитини, про особливості шкільної діяльності учня, про взаємини у групі, про виявлені здібності й поточні успіхи тощо) та корегуються принципи сімейного виховання.
Педагогам (особливо класним керівникам) важливо дотримуватись таких правил:
Батьки та діти не повинні почувати себе об’єктами вивчення.
Робота з батьками повинна бути цілеспрямованою, планомірною й систематичною.
Методи цієї роботи повинні бути взаємозалежні з методами виховання дітей.
Психолого-педагогічні методи повинні бути різноманітні, застосовуватись у комплексі.
ЗМІСТ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ РОБОТИ З БАТЬКАМИ
Зміст роботи школи з батьками полягає в:
підвищення психолого-педагогічних знань батьків (лекції, семінари, індивідуальні консультації, практикуми);
залучення батьків у навчально-виховний процес (батьківські збори, спільні творчі справи, допомога у зміцненні матеріально-технічної бази);
участь батьків в управлінні школою (рада школи, батьківські комітети).
Форми та методи роботи з батьками повинні бути спрямовані на підвищення педагогічної культури батьків, на зміцнення взаємодії школи та родини, на посилення їхнього виховного потенціалу.
Методи роботи: спостереження, бесіда, тестування, анкетування.
Значне місце в системі роботи класного керівника з батьками учнів приділяється психолого-педагогічній освіті.
ПЕДАГОГАМ І БАТЬКАМ НА ЗАМІТКУ
Якщо:
дитину постійно критикують, вона учиться ненавидіти;
дитину висміюють, вона стає замкнутою;
дитину хвалять, вона учиться бути шляхетною;
дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
дитина росте в докорах, вона вчиться жити з відчуттям провини;
дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
дитина живе у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
дитина живе в розумінні та дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
ПРАВИЛА, ЩО СПРИЯЮТЬ ЕФЕКТИВНОМУ СПІЛКУВАННЮ З ДИТИНОЮ
При спілкуванні з дітьми батьки повинні:
- постійно підкреслювати свою увагу до індивідуальності сина чи дочки, до їх прагнення до самоствердження;
- проявляти увагу, інтерес і повагу до всіх дітей у сім’ї;
- проявляти постійну готовність і вміння вислухати дитину, дати їй можливість говорити (виговоритися), відстоювати свої погляди, переконання;
- перед тим, як показати дитині її помилки в поведінці, починати
з похвали і схвалення позитивних якостей навіть при самому важкому характері сина (дочки); - тактовно показувати кращі позитивні якості своєї особистості (ерудицію, працелюбність, пунктуальність, гуманні відносини до людей, порядність, чесність та інше), але при цьому не показувати, не підкреслювати своєї переваги над дитиною;
- створювати сімейну атмосферу любові, доброзичливості турботи, захищеності радості і перспективи, що благополучно впливає на фізичне і морально-психологічне здоров’я дітей.
Ви повинні знати:
- з ким приятелює ваша дитина;
- де проводить вільний час;
- чи не пропускає занять в школі;
- в якому вигляді або стані повертається додому.
Готуйте дитину до майбутнього життя. Говоріть з нею про це
- Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
- Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.
- Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитись вами.
- Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
- Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.
- Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками.
- Частіше звертайтесь за порадами до педагогів та психологів.
- Більше читайте, і не лише педагогічну літературу, але й художню.
- Звертайтесь до родини, в яких є діти. Передавайте свій досвід
і переймайте чужий. - Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно.
Інформації для батьків «Захистіть свою дитину!»
Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством.
Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами.
- Виявляється, насильство – це ще й:
- Погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;
- Невиразні погрози, як-от: «ти в мене дограєшся!»;
- Погрози піти, забрати дітей, не давати грошей подати на розлучення, розповісти про щось;
- Заподіяння шкоди домашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);
- Ламання та знищення особистих речей;
- Використання брутальних слів, лайка;
- Принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;
- Контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження;
- Заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;
- Звинувачування у всіх проблемах;
- Крити кування думок, почуттів, дій;
- Поводження із ним/нею як із прислугою;
- Ігнорування.
Насильством щодо дітей слід вважати:
- Нехтування дитиною;
- Нехтування обов’язків стосовно дитини;
- Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;
- Недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
- Втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;
- Недостатнє задоволення дитини в їжі,одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;
- Використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;
- Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.