Соціально-психологічна служба

Олена Василівна Міцай  практичний психолог	Олена Миколаївна Ошевська   соціальний педагог

Соціально-психологічна служба є структурним підрозділом закладу освіти, який здійснює організаційні, координуючі та навчально-методичні функції в галузі практичної психології та соціальної педагогіки серед учнівського контингенту.

Головною метою діяльності служби є надання доступних і якісних послуг у сфері практичної психології, спрямованих на збереження і укріплення психологічного здоров’я всіх учасників освітнього процесу; участь у забезпеченні адаптивного й комфортного освітнього простору для учнівської молоді, здійснення психолого-педагогічної підтримки становлення й розвитку особистості здобувача освіти.

Основними видами діяльності соціально-психологічної служби є:

• психологічне консультування;
• робота з учнями групи ризику;
• психодіагностика;
• психопрофілактика;
• психокорекція;
• психологічна просвіта.

Конфіденційність та професіоналізм гарантуємо!

Послуги, що надаються службою, здійснюються на безоплатній основі.

Поради психолога батькам першокласників.

• Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками й дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильні життєві позиції.
• Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина відчувала, що це вам цікаво.
• Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки так її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.
• Намагайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа взаєморозуміння.
• Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Самі вірте в те, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, посмішкою, ласкою і ніжністю.
• Залучайте дитину до економічних питань у родині. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).
• Не лайте, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття і думку дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».
• Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди доцільні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.

Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення

до вас тепер і в майбутньому.

Основи взаємодії вчителів  та батьків

Успішність освітнього процесу залежить від того, як складаються стосунки між педагогами, учнями й батьками. Батьки й педагоги — вихователі одних і тих же дітей, і результат виховання може бути успішним тоді, коли вчителі та батьки стануть однодумцями. У сучасних умовах процес взаємодії сім’ї і школи спрямований на активне включення батьків у освітній процес, співпрацю  з дітьми та педагогами.

Основи взаємодії педагогів з батьками сформульовані В. Сухомлинським: «Якомога менше викликів до школи батьків для моральних нотацій дітям, для лякання дітей батьківською «сильною рукою», для попередження про небезпеку, «якщо й далі так буде продовжуватись», — і якомога більше такого спілкування дітей з батьками, що приносить радість матерям і батькам. Усе, що в дитини в голові, душі, у зошиті, щоденнику, — усе це ми повинні розглядати з погляду взаємин дітей і батьків, і зовсім неприпустимо, щоб дитина приносила матері та батьку одні засмучення …»

ОСНОВНІ ЕТАПИ РОБОТИ ШКОЛИ З БАТЬКАМИ

1. Робота з батьками учнів початкової школи.
2. Робота з батьками учнів 5-х класів (адаптація переходу в основну школу).
3. Робота з батьками учнів основної школи (6-9-і класи).
4. Робота з батьками учнів старших і випускних класів.

До основних функцій належать: інформаційна; виховально-розвивальна; формуюча; охоронно-оздоровча;  контролююча; побутова.

Завдання  взаємодії:

формування активної педагогічної позиції батьків;

озброєння батьків педагогічними знаннями й уміннями;

активна участь батьків у вихованні дітей.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ СПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ:

1. Підтримка фізичного здоров’я учнів.
2. Спілкування й формування особистісних орієнтацій учнів: інтерес до життя, інтерес до людини, інтерес до культури, що сприяють розумінню загальнолюдських цінностей.
3. Пізнавальна сфера життя учнів (робота з учителями-предметниками) з урахуванням індивідуальних особливостей учнів. Захист не учня, а людини в ньому. Підхід до кожної дитини «з оптимістичної позиції» (А. Макаренко).
4. Робота з родиною — вплив на виховний потенціал родини; об’єктом уваги є не сама родина, а сімейне виховання.

Тут необхідно:

вивчення сімейної атмосфери, що оточує учня, його стосунків із членами родини;

психолого-педагогічна освіта батьків через систему батьківських зборів, консультацій, бесід;

організація спільного проведення вільного часу дітей і батьків;

захист інтересів і прав дитини в так званих важких родинах.

Таким чином, школою реалізуються функції батьківської освіти (відомості про виховну концепцію школи, педагогічну позицію класного керівника, про методику виховання, про цілі й задачі особистісного розвитку школярів на даний період, про хід духовного розвитку дитини, про особливості шкільної діяльності учня, про взаємини у групі, про виявлені здібності й поточні успіхи тощо) та корегуються принципи сімейного виховання.

Педагогам (особливо класним керівникам) важливо дотримуватись таких правил:

Батьки та діти не повинні почувати себе об’єктами вивчення.

Робота з батьками повинна бути цілеспрямованою, планомірною й систематичною.

Методи цієї роботи повинні бути взаємозалежні з методами виховання дітей.

Психолого-педагогічні методи повинні бути різноманітні, застосовуватись у комплексі.

ЗМІСТ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ РОБОТИ З БАТЬКАМИ

Зміст роботи школи з батьками полягає в:

підвищення психолого-педагогічних знань батьків (лекції, семінари, індивідуальні консультації, практикуми);

залучення батьків у навчально-виховний процес (батьківські збори, спільні творчі справи, допомога у зміцненні матеріально-технічної бази);

участь батьків в управлінні школою (рада школи, батьківські комітети).

Форми та методи роботи з батьками повинні бути спрямовані на підвищення педагогічної культури батьків, на зміцнення взаємодії школи та родини, на посилення їхнього виховного потенціалу.

Методи роботи: спостереження, бесіда, тестування, анкетування.

Значне місце в системі роботи класного керівника з батьками учнів приділяється психолого-педагогічній освіті.

ПЕДАГОГАМ І БАТЬКАМ НА ЗАМІТКУ

Якщо:

дитину постійно критикують, вона учиться ненавидіти;

дитину висміюють, вона стає замкнутою;

дитину хвалять, вона учиться бути шляхетною;

дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

дитина росте в докорах, вона вчиться жити з відчуттям провини;

дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;

дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;

дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;

дитина живе у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;

дитина живе в розумінні та дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

ПРАВИЛА, ЩО СПРИЯЮТЬ ЕФЕКТИВНОМУ СПІЛКУВАННЮ З ДИТИНОЮ

При спілкуванні з дітьми батьки повинні:

• постійно підкреслювати свою увагу до індивідуальності сина чи дочки, до їх прагнення до самоствердження;
• проявляти увагу, інтерес і повагу до всіх дітей у сім’ї;
• проявляти постійну готовність і вміння вислухати дитину, дати їй можливість говорити (виговоритися), відстоювати свої погляди, переконання;
• перед тим, як показати дитині її помилки в поведінці, починати
  з похвали і схвалення позитивних якостей навіть при самому важкому характері сина (дочки);
• тактовно показувати кращі позитивні якості своєї особистості (ерудицію, працелюбність, пунктуальність, гуманні відносини до людей, порядність, чесність та інше), але при цьому не показувати, не підкреслювати своєї переваги над дитиною;
• створювати сімейну атмосферу любові, доброзичливості турботи, захищеності радості і перспективи, що благополучно впливає на фізичне і морально-психологічне здоров’я дітей.

Ви повинні знати:

• з ким приятелює ваша дитина;
• де проводить вільний час;
• чи не пропускає занять в школі;
• в якому вигляді або стані повертається додому.

Готуйте дитину до майбутнього життя. Говоріть з нею про це

• Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
• Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.
• Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитись вами.
• Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
• Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.
• Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками.
• Частіше звертайтесь за порадами до педагогів та психологів.
• Більше читайте, і не лише педагогічну літературу, але й художню.
• Звертайтесь до родини, в яких є діти. Передавайте свій досвід
  і переймайте чужий.
• Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно.

Інформації для батьків «Захистіть свою дитину!»

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством.

Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами.

• Виявляється, насильство – це ще й:
• Погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;
• Невиразні погрози, як-от: «ти в мене дограєшся!»;
• Погрози піти, забрати дітей, не давати грошей подати на розлучення, розповісти про щось;
• Заподіяння шкоди домашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);
• Ламання та знищення особистих речей;
• Використання брутальних слів, лайка;
• Принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;
• Контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження;
• Заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;
• Звинувачування у всіх проблемах;
• Крити кування думок, почуттів, дій;
• Поводження із ним/нею як із прислугою;
• Ігнорування.

Насильством щодо дітей слід вважати:

• Нехтування дитиною;
• Нехтування обов’язків стосовно дитини;
• Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;
• Недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
• Втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;
• Недостатнє задоволення дитини в їжі,одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;
• Використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;
• Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.