Соціально-психологічна служба

Олена Василівна Міцай  практичний психолог	Олена Миколаївна Ошевська   соціальний педагог

Соціально-психологічна служба є структурним підрозділом закладу освіти, який здійснює організаційні, координуючі та навчально-методичні функції в галузі практичної психології та соціальної педагогіки серед учнівського контингенту.

Головною метою діяльності служби є надання доступних і якісних послуг у сфері практичної психології, спрямованих на збереження і укріплення психологічного здоров’я всіх учасників освітнього процесу; участь у забезпеченні адаптивного й комфортного освітнього простору для учнівської молоді, здійснення психолого-педагогічної підтримки становлення й розвитку особистості здобувача освіти.

Основними видами діяльності соціально-психологічної служби є:

• психологічне консультування;
• робота з учнями групи ризику;
• психодіагностика;
• психопрофілактика;
• психокорекція;
• психологічна просвіта.

Конфіденційність та професіоналізм гарантуємо!

Послуги, що надаються службою, здійснюються на безоплатній основі.

Поради психолога батькам першокласників.

• Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками й дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильні життєві позиції.
• Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина відчувала, що це вам цікаво.
• Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки так її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.
• Намагайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа взаєморозуміння.
• Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Самі вірте в те, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, посмішкою, ласкою і ніжністю.
• Залучайте дитину до економічних питань у родині. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).
• Не лайте, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття і думку дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».
• Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди доцільні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.

Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення

до вас тепер і в майбутньому.

Батьки! Будьте пильні!

▪️ Як батькам розпізнати суїцидальні думки та наміри у своєї дитини?
▪️ Як допомогти їй знайти інший вихід?
Розповідають психологині БФ «Голоси дітей» — Антоніна Сорочинська та Олена Лісова 

Квадробери. Звідки взялися і що робити?

Відео пояснює походження та значення терміну «квадробери». Аналізуються схожі субкультури, наприклад, фурі та тиріани, що відрізняються своїм ставленням до тварин.

Основи взаємодії вчителів  та батьків

Успішність освітнього процесу залежить від того, як складаються стосунки між педагогами, учнями й батьками. Батьки й педагоги — вихователі одних і тих же дітей, і результат виховання може бути успішним тоді, коли вчителі та батьки стануть однодумцями. У сучасних умовах процес взаємодії сім’ї і школи спрямований на активне включення батьків у освітній процес, співпрацю  з дітьми та педагогами.

Основи взаємодії педагогів з батьками сформульовані В. Сухомлинським: «Якомога менше викликів до школи батьків для моральних нотацій дітям, для лякання дітей батьківською «сильною рукою», для попередження про небезпеку, «якщо й далі так буде продовжуватись», — і якомога більше такого спілкування дітей з батьками, що приносить радість матерям і батькам. Усе, що в дитини в голові, душі, у зошиті, щоденнику, — усе це ми повинні розглядати з погляду взаємин дітей і батьків, і зовсім неприпустимо, щоб дитина приносила матері та батьку одні засмучення …»

ОСНОВНІ ЕТАПИ РОБОТИ ШКОЛИ З БАТЬКАМИ

1. Робота з батьками учнів початкової школи.
2. Робота з батьками учнів 5-х класів (адаптація переходу в основну школу).
3. Робота з батьками учнів основної школи (6-9-і класи).
4. Робота з батьками учнів старших і випускних класів.

До основних функцій належать: інформаційна; виховально-розвивальна; формуюча; охоронно-оздоровча;  контролююча; побутова.

Завдання  взаємодії:

формування активної педагогічної позиції батьків;

озброєння батьків педагогічними знаннями й уміннями;

активна участь батьків у вихованні дітей.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ СПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ:

1. Підтримка фізичного здоров’я учнів.
2. Спілкування й формування особистісних орієнтацій учнів: інтерес до життя, інтерес до людини, інтерес до культури, що сприяють розумінню загальнолюдських цінностей.
3. Пізнавальна сфера життя учнів (робота з учителями-предметниками) з урахуванням індивідуальних особливостей учнів. Захист не учня, а людини в ньому. Підхід до кожної дитини «з оптимістичної позиції» (А. Макаренко).
4. Робота з родиною — вплив на виховний потенціал родини; об’єктом уваги є не сама родина, а сімейне виховання.

Тут необхідно:

вивчення сімейної атмосфери, що оточує учня, його стосунків із членами родини;

психолого-педагогічна освіта батьків через систему батьківських зборів, консультацій, бесід;

організація спільного проведення вільного часу дітей і батьків;

захист інтересів і прав дитини в так званих важких родинах.

Таким чином, школою реалізуються функції батьківської освіти (відомості про виховну концепцію школи, педагогічну позицію класного керівника, про методику виховання, про цілі й задачі особистісного розвитку школярів на даний період, про хід духовного розвитку дитини, про особливості шкільної діяльності учня, про взаємини у групі, про виявлені здібності й поточні успіхи тощо) та корегуються принципи сімейного виховання.

Педагогам (особливо класним керівникам) важливо дотримуватись таких правил:

Батьки та діти не повинні почувати себе об’єктами вивчення.

Робота з батьками повинна бути цілеспрямованою, планомірною й систематичною.

Методи цієї роботи повинні бути взаємозалежні з методами виховання дітей.

Психолого-педагогічні методи повинні бути різноманітні, застосовуватись у комплексі.

ЗМІСТ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ РОБОТИ З БАТЬКАМИ

Зміст роботи школи з батьками полягає в:

підвищення психолого-педагогічних знань батьків (лекції, семінари, індивідуальні консультації, практикуми);

залучення батьків у навчально-виховний процес (батьківські збори, спільні творчі справи, допомога у зміцненні матеріально-технічної бази);

участь батьків в управлінні школою (рада школи, батьківські комітети).

Форми та методи роботи з батьками повинні бути спрямовані на підвищення педагогічної культури батьків, на зміцнення взаємодії школи та родини, на посилення їхнього виховного потенціалу.

Методи роботи: спостереження, бесіда, тестування, анкетування.

Значне місце в системі роботи класного керівника з батьками учнів приділяється психолого-педагогічній освіті.

ПЕДАГОГАМ І БАТЬКАМ НА ЗАМІТКУ

Якщо:

дитину постійно критикують, вона учиться ненавидіти;

дитину висміюють, вона стає замкнутою;

дитину хвалять, вона учиться бути шляхетною;

дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

дитина росте в докорах, вона вчиться жити з відчуттям провини;

дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;

дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;

дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;

дитина живе у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;

дитина живе в розумінні та дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

ПРАВИЛА, ЩО СПРИЯЮТЬ ЕФЕКТИВНОМУ СПІЛКУВАННЮ З ДИТИНОЮ

При спілкуванні з дітьми батьки повинні:

• постійно підкреслювати свою увагу до індивідуальності сина чи дочки, до їх прагнення до самоствердження;
• проявляти увагу, інтерес і повагу до всіх дітей у сім’ї;
• проявляти постійну готовність і вміння вислухати дитину, дати їй можливість говорити (виговоритися), відстоювати свої погляди, переконання;
• перед тим, як показати дитині її помилки в поведінці, починати
  з похвали і схвалення позитивних якостей навіть при самому важкому характері сина (дочки);
• тактовно показувати кращі позитивні якості своєї особистості (ерудицію, працелюбність, пунктуальність, гуманні відносини до людей, порядність, чесність та інше), але при цьому не показувати, не підкреслювати своєї переваги над дитиною;
• створювати сімейну атмосферу любові, доброзичливості турботи, захищеності радості і перспективи, що благополучно впливає на фізичне і морально-психологічне здоров’я дітей.

Ви повинні знати:

• з ким приятелює ваша дитина;
• де проводить вільний час;
• чи не пропускає занять в школі;
• в якому вигляді або стані повертається додому.

Готуйте дитину до майбутнього життя. Говоріть з нею про це

• Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
• Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.
• Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитись вами.
• Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
• Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.
• Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками.
• Частіше звертайтесь за порадами до педагогів та психологів.
• Більше читайте, і не лише педагогічну літературу, але й художню.
• Звертайтесь до родини, в яких є діти. Передавайте свій досвід
  і переймайте чужий.
• Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно.

Інформації для батьків «Захистіть свою дитину!»

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством.

Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами.

• Виявляється, насильство – це ще й:
• Погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;
• Невиразні погрози, як-от: «ти в мене дограєшся!»;
• Погрози піти, забрати дітей, не давати грошей подати на розлучення, розповісти про щось;
• Заподіяння шкоди домашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);
• Ламання та знищення особистих речей;
• Використання брутальних слів, лайка;
• Принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;
• Контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження;
• Заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;
• Звинувачування у всіх проблемах;
• Крити кування думок, почуттів, дій;
• Поводження із ним/нею як із прислугою;
• Ігнорування.

Насильством щодо дітей слід вважати:

• Нехтування дитиною;
• Нехтування обов’язків стосовно дитини;
• Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;
• Недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
• Втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;
• Недостатнє задоволення дитини в їжі,одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;
• Використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;
• Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.