Міністерство соціальної політики інформує!
Попри війну, проблема домашнього насильства не стає менш важливою. Війна, як і будь-яка екстремальна ситуація, загострює проблеми людей, які були й до цього. Зокрема, це стосується насильства в родинах. Коли люди, які живуть у постійному стресі, опиняються в одному приміщенні, залежать один від одного та не можуть відволіктися, нерідко виникають ситуації домашнього насильства.
Домашнє насильство під час війни – поширене явище, яке стає ще більш небезпечним, ніж у мирний час. Людям, які зазнали такого насильства зараз, складніше знайти вихід – вони часто обмежені у пересуванні, їм немає в кого попросити про допомогу, вони ще більше залежать від кривдників фізично та матеріально.
Психологічне, фізичне, економічне та сексуальне — це форми, в яких може проявлятись домашнє насильство.
Попри війну всі відповідальні органи продовжують роботу, щоб попередити і захистити постраждалих.
В Україні за телефонним номером 15-47 цілодобово та безкоштовно діє „гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей.
„Гаряча лінія» приймає звернення від усіх заявників з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей. Надається психологічна допомога згідно з напрямом роботи „гарячої лінії» 15-47. Окрім того, надаються роз’яснення, контактна інформація з питань безпеки та оборони, гуманітарної допомоги, соціальної допомоги тощо. Також надається психологічна підтримка заявникам, які телефонують з питань, пов’язаних з воєнними діями.
Звернутися на „гарячу лінію» можливо, зателефонувавши зі стаціонарних або мобільних телефонів на короткий номер 15-47, а також є можливість надіслати повідомлення через веб-сайт 15-47.
Окрім того, в Україні створена та діє мережа спеціалізованих служб підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, яка включає:
— мобільні бригади соціально-психологічної допомоги;
— притулки, що забезпечують цілодобове перебування (до 90 днів);
— денні центри соціально-психологічної допомоги (з кризовими кімнатами, що забезпечують цілодобове перебування (до 10 днів);
— спеціалізовані служби первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства та / або насильства за ознакою статі;
— регіональні та місцеві „гарячі лінії” з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;
— інші заклади та установи, призначені для надання допомоги постраждалим особам (соціальні квартири, центри соціально-психологічної допомоги, ресурсний центр примирення та корекційно-відновлювальних програм, пункти невідкладної анонімної медико-психологічної допомоги для осіб, постраждалих від домашнього насильства).
Якщо ви постраждали від домашнього насильства, або стали свідком вчинення домашнього насильства – не мовчіть!
Матеріал сайту Мінсоцполітики https://www.msp.gov.ua/main/prescentr.html